Одеський окружний адміністративний суд 19 червня 2025 року ухвалив рішення у справі №420/13798/25, яке ще раз виявило правову колізію в питаннях мобілізації.
Позивач — студент денної форми навчання Одеської державної академії будівництва та архітектури — мав належно оформлену відстрочку на підставі п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Цей факт підтверджувався довідкою з Єдиної державної електронної бази з питань освіти та даними з додатку «Резерв+». Незважаючи на це, 24 квітня 2025 року представники ТЦК примусово доставили його та мобілізували, а командир військової частини видав наказ про зарахування його до списків особового складу.
Суд дійшов висновку, що на момент призову у позивача діяла відстрочка, а отже, він не підлягав мобілізації. Тому наказ ТЦК про призов і наказ командира про зарахування в/ч були визнані протиправними і скасовані.
Втім, ключова правова проблема полягає в іншому. Позивач просив суд зобов’язати військову частину виключити його зі списків особового складу. Однак суд відмовив у задоволенні цієї вимоги, пославшись на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 05.02.2025 у справі №160/2592/23: процедура призову є незворотною, а її визнання незаконною не повертає особу до статусу військовозобов’язаного.
Таким чином, виникла правова пастка:
накази про призов і зарахування скасовані,
але студент формально залишається у списках військової частини,
а його правовий статус як військовослужбовця залишається невизначеним.
Фактично, після такого рішення незрозуміло, на якій підставі чоловік продовжує службу у ЗСУ.
Правники вбачають у цій ситуації серйозну прогалину законодавства. Верховний Суд, встановивши принцип «незворотності призову», фактично позбавив суди можливості поновлювати попередній статус особи навіть після визнання мобілізації незаконною. Саме тому у Верховній Раді зареєстровано законопроєкт №13345, який має врегулювати цю колізію.
Разом з тим, у низці інших судових проваджень суди прямо зауважують, що правова позиція Верховного Суду щодо незворотності незаконної мобілізації не є універсальною та не підлягає автоматичному застосуванню в усіх справах. Так, у постанові П’ятого апеляційного адміністративного суду від 03.06.2025 у справі №400/11496/24 колегія суддів наголосила, що необхідно враховувати конкретні обставини кожної справи та характер порушеного права, а також співвідносити застосування висновків Верховного Суду з принципами верховенства права та пропорційності судового захисту.
Справа № 420/13798/25
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 червня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні в місті Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ), військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ) про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі ІНФОРМАЦІЯ_2 ), військової частини НОМЕР_1 (далі в/ч НОМЕР_1 ), в якому позивач просить суд: - визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 24.04.2025 року в частині призову та направлення його - ОСОБА_1 , для проходження військової служби під час мобілізації до в/ч НОМЕР_1 ; - визнати протиправним та скасувати наказ командира в/ч НОМЕР_1 від 24.04.2025 №114 в частині зарахування до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення його - ОСОБА_1 ; - зобов`язати в/ч НОМЕР_1 виключити солдата його - ОСОБА_1 , зі списків особового складу в/ч НОМЕР_1 .
Позивач зазначив, що 24.04.2025 року його примусово, проти його волі, працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 доставили до ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розташуванні якого взяли на військовий облік, оформили військовий квиток та того ж дня мобілізували за призовом та направили для проходження військової служби до в/ч НОМЕР_1 .
Однак позивач зазначає, що він взагалі не підлягав призову на військову службу під час мобілізації, оскільки має належним чином оформлену відстрочку від призову по мобілізації на підставі п.1 ч.3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як здобувач вищої освіти, що підтверджується відповідним витягом з застосунку Резерв+.
Позивач стверджує, що пред`являв представникам Київського РТЦКСП 24.04.2025 року Довідку здобувача освіти з Єдиної державної електронної бази з питань освіти №629690, сформовану 24.04.2025, та відомості з застосунку Резерв+ щодо оформленої відстрочки від мобілізації. Однак ці відомості були проігноровані співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_3 , внаслідок чого оформлений наказ, на підставі якого його мобілізовано та доставлено до в/ч НОМЕР_1 для проходження військової служби.
Також позивач зазначає про протиправне оформлення довідки №28/2025-0424-3359 від 24.04.2025 року про його придатність до військової служби, оскільки його фактично не оглянув жоден спеціаліст він не оглядався хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, офтальмологом, оториноларингологом, не проводилися загальні аналізи, а отже і ступінь придатності останнього до військової служби є непідтвердженою. Крім того за місцем знаходження комісії він не перебував, висновки викладені взагалі без його участі.
Крім того, згідно з відомостями з Реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» він не виключений з обліку військовозобов`язаних, та не має статусу військовослужбовця, отже його зарахування до списків особового складу в/ч НОМЕР_1 є протиправним.
Ухвалою суду від 12.05.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Також ухвалою суду від 12.05.2025 року зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 надати до суду копію наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 24.04.2025 року в частині призову та направлення ОСОБА_1 для проходження військової служби під час мобілізації до в/ч НОМЕР_1 . Зобов`язано в/ч НОМЕР_1 надати до суду копію наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 24.04.2025 №114 в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення.
Ухвалою суду від 19.05.2025 року відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову від 16.05.2025 року.
Ухвалою суду від 19.06.2025 року долучено до матеріалів справи наданий ОСОБА_1 доказ - електронний військово-обліковий документ, сформований 14.05.2025 в застосунку Резерв+. Поновлено в/ч НОМЕР_1 строк на подання відзиву по справі та долучено до матеріалів справи відзив на позов, поданий в/ч НОМЕР_1 по справі.
Відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 , відзив на позов та витребувані судом докази не надав, хоча належним чином був повідомлений про відкриття провадження у справі, що підтверджується довідкою про доставку ухвали суду 12.05.2025 року до електронного кабінету відповідача в підсистемі «Електронний суд», яка містяться в матеріалах справи.
До суду від представника відповідача в/ч НОМЕР_1 надійшов відзив на позов, в якому просив відмовити в задоволенні позову, зазначивши, що питання перевірки обставин бронювання, а також інші питання процедури мобілізації, не є повноваженнями в/ч НОМЕР_1 . Отже на даний час підстави для звільнення позивача з військової служби - відсутні.
Представниками в/ч НОМЕР_1 здійснено перевірку оформлених документів, а саме: військово-облікового документа та довідки з висновком військово-лікарської комісії про придатність до військової служби за станом здоров`я, які були належним чином оформлені та заповненні. Враховуючи наявність всіх військово-облікових документів, які передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560, командування в/ч НОМЕР_1 не мало підстав не зарахувати позивача до списків особового складу частини на військову службу під час мобілізації.
Крім того, посилаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 05.02.2025 у справі №160/2592/23, представник позивача зазначає, що позовні вимоги щодо скасування наказу командира в/ч НОМЕР_1 №114 від 24.04.2025 в частині зарахування позивача до списків особового складу частини та зобов`язання в/ч НОМЕР_1 виключити його зі списків особового складу частини є неналежним способом захисту прав чи інтересів позивача, так як скасування наказу не може призвести до відновлення попереднього (первісного) стану особи.
Представниця позивача подала до суду відповідь на відзив, у якій просила задовольнити позовні вимоги, зазначивши, що відповідач ІНФОРМАЦІЯ_2 не надав до суду відзив на позов, отже суб`єкт владних повноважень фактично визнає позов в частині звернених до нього позовних вимог. В свою чергу відповідачем в/ч НОМЕР_1 не надано належних доказів правомірності зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини.
Також представниця наголошує, що у ОСОБА_1 після 24.04.2025 року, вже під час перебування у в/ч НОМЕР_1 , в нього залишався статус військовозобов`язаного, а не військовослужбовця, та була (і є на теперішній час) оформлена належним чином відстрочка, що підтверджується даними з застосунку Резерв+.
Справа розглянута в письмовому провадженні.
Спірні правовідносини виникли між позивачем та ІНФОРМАЦІЯ_2 в частині прийняття наказу про його призов та направлення для проходження військової служби під час мобілізації до в/ч НОМЕР_1 , а також між позивачем та в/ч НОМЕР_1 щодо його зарахування до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України «Про військову службу і військовий обов`язок» від 25.03.1992 №2232-XII (далі Закон №2232-ХІІ).
Згідно з ч.1,3 ст.1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок включає: 1) підготовку громадян до військової служби; 2) приписку до призовних дільниць; 3) прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; 4) проходження військової служби; 5) виконання військового обов`язку в запасі; 6) проходження служби у військовому резерві; 7) дотримання правил військового обліку.
Пунктом 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 передбачено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема: організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; виявляють призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які проживають на території адміністративно-територіальної одиниці, проте не перебувають на військовому обліку; організовують оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, приписки до призовної дільниці, взяття на військовий облік, призначення на особливий період, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям.
Повноваження територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки визначені Положенням про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі Положення №154).
За змістом п.8 Положення №154 завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов`язків є, зокрема, виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком військовозобов`язаних на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку.
Згідно з п.9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою КМУ від 23.02.2022 №154 (далі Положення №154) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема, ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Постановою КМУ від 16.05.2024 №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який серед іншого визначає процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення (далі Порядок №560), пунктом 3 якого передбачено, що призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період проводиться незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.
Судом встановлено, що позивача ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 (паспорт серії НОМЕР_2 ) 24.04.2025 року призвано ІНФОРМАЦІЯ_2 на військову службу під час мобілізації та взято на військовий облік, що підтверджується відомостями з електронного військово-облікового документа, сформованого у застосунку «Резерв+».
Згідно з довідкою ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_5 від 24.04.2025 року №28/2025-0424-3359 позивача визнано придатним до військової служби.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 24.04.2025 року №114, солдата ОСОБА_2 , призваного на військову службу під час мобілізації згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» та направленого з територіального центру комплектування та соціальної підтримки до пункту постійної дислокації у АДРЕСА_4 , зараховано до списків особового складу частини на всі види забезпечення з 24.04.2025 року, а на котлове забезпечення (триразове харчування за каталогом) з 25.04.2025 року. У наказі також визначено, що з 24.04.2025 року він вважається таким, що прийняв справи та посаду і приступив до виконання службових обов`язків.
Суд не приймає доводи представниці позивача, що зазначений наказ стосується іншої особи, оскільки наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 19.05.2025 №139 внесено зміни до персональних облікових даних та «солдата ОСОБА_2 вирішено вважати ОСОБА_1 ».
Попри відсутність у наказі від 19.05.2025 №139 м`якого знаку у прізвищі, інші відомості, зокрема серія та номер паспорта громадянина України ( НОМЕР_2 ), повністю відповідають ідентифікаційним даним позивача. Отже суд вважає, що зазначена орфографічна неточність є технічною помилкою, яка не впливає на ідентифікацію особи.
Водночас, позивач наголошує, що його призов є незаконним, оскільки у нього наявна діюча відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Судом встановлено, що відповідно до електронного військово-облікового документа, сформованого у застосунку «Резерв+», ОСОБА_1 оформлена відстрочка від призову під час мобілізації. У розділі «тип відстрочки» вказано - п.1 ч.3 ст.23. Відстрочка дійсна до 11.07.2025 року.
Статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (далі Закон №3543-XII) визначені підстави відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.23 Закону №3543-XII призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній ч.2 ст.10 Закону України «Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.
Згідно з абз.1 п.62 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі Порядок №560), здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній ч.2 ст.10 Закону України «Про освіту», а також докторанти для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період подають до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки довідку про здобувача освіти, сформовану в ЄДЕБО, за формою згідно з додатком 9.
Позивачу видано довідку про здобувача освіти за даними єдиної державної електронної бази з питань освіти №629690 від 24.04.2025 року за формою згідно з додатком 9 до Порядку №560, згідно якої він 21.02.2023 року є студентом денної форми навчання Одеської державної академії будівництва та архітектури, рівень освіти бакалавр. Датою завершення здобуття ОСОБА_1 освіти визначено - 12.07.2025 року. У довідці також визначено, що послідовність освіти, визначеної ч.2 ст.10 Закону України «Про освіту» не порушена.
Враховуючи, що на момент видання оскаржуваних наказів позивач мав дійсну відстрочку від призову (строк дії якої визначено до 11.07.2025 року), він відповідно до п.1 ч.3 ст.23 Закону №3543-XII не підлягав призову на військову службу під час мобілізації.
Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд вважає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 , приймаючи оскаржуваний наказ від 24.04.2025 року в частині призову ОСОБА_1 для проходження військової служби під час мобілізації та направлення його для проходження військової служби до в/ч НОМЕР_1 , діяв недобросовісно та необґрунтовано, оскільки не врахував наявність у позивача діючої відстрочки. Оскільки у позивача на момент призову була наявна діюча відстрочка, суд вважає, що втручання в право позивача на її реалізацію здійснено з порушенням вимог Закону №3543-XII.
Оскільки суд дійшов висновку про необґрунтованість призову позивача на військову службу під час наявності у нього діючої відстрочки, що є достатнім для скасування оскаржуваного наказу від 24.04.2025 року з підстав необ`єктивності та неправомірності, суд враховуючи позицію ЄСПЛ, викладену у справах «Салов проти України» та «Серявін та інші проти України», не надає оцінку іншим доводам позивача щодо порушення порядку його призову.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування наказу ІНФОРМАЦІЯ_3 від 24.04.2025 року в частині призову позивача для проходження військової служби під час мобілізації та направлення його для проходження військової служби до в/ч НОМЕР_1 . Як наслідок наказ командира в/ч НОМЕР_1 від 24.04.2025 №114 в частині зарахування позивача до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення також є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо захисту порушеного права позивач просить зобов`язати в/ч НОМЕР_1 виключити його зі списків особового складу в/ч НОМЕР_1 , наголошуючи на тому, що його правовий статус військовозобов`язаного не змінився, оскільки у застосунку «Резерв+» наявна дійсна по сьогодні відстрочка від призову.
Суд не приймає доводи позивача щодо збереження у нього статусу військовозобов`язаного, враховуючи наступне.
Састиною 9 статті 1 Закону №2232-XII визначено, що військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.
Згідно з п.4 ч.1 ст.24 Закону №2232-XII початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
Таким чином, військовозобов`язані, які були призвані на військову службу під час мобілізації, в особливий період, набувають нового юридичного статусу - військовослужбовців.
Отже ОСОБА_1 набув статусу військовослужбовця з 24.04.2025 року - дня відправлення його у в/ч НОМЕР_1 з ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Крім того, Верховний Суд у постанові від 05.02.2025 по справі №160/2592/23 сформував правовий висновок, що процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.
Верховний Суд дійшов висновку, що позовна вимога про зобов`язання військової частини прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби не відповідає суті порушеного права позивача, а задоволення цієї вимоги не призведе до поновлення такого права, а тому висновки судів обох інстанцій про задоволення позовних вимог у цій частині є помилковими.
Згідно з ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Оскільки у суду відсутня дискреція щодо відступу від правових висновків Верховного Суду, суд по цій справі на підставі ч.5 ст.242 КАС України враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 05.02.2025 по справі №160/2592/23, що визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.
Таким чином, позовні вимоги про зобов`язання в/ч НОМЕР_1 виключити позивача зі списків особового складу в/ч НОМЕР_1 задоволенню не підлягають.
Згідно з статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. 2, 3, 6, 7, 8, 9, 12, 241-246 КАС України, суд,
В И Р І Ш И В :
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ ІНФОРМАЦІЯ_1 від 24.04.2025 року в частині призову ОСОБА_1 для проходження військової служби під час мобілізації та направлення його для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 .
Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 24.04.2025 №114 в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.
Суддя Е.В. Катаєва